Здібні учні: подарунок долі або її виклик?

Коли ви чуєте словосполучення «здібний учень» або «обдарована дитина», які асоціації виникають у вас в першу чергу? Якщо прослідкувати за цим асоціативним рядком повз слова «розвиток», «успішність»,  то рано чи пізно почнуть з’являтись і слова зовсім іншого семантичного навантаження, такі як «незібраність», «комплекси», «стрес» та інші… Рано чи пізно, так чи інакше, згадуючи своїх учнів, з якими ви працюєте по підготовці до олімпіад, конкурсів та МАН ви почнете пригадувати і всі ті труднощі, які пов’язані з ними та з процесом підготовки. Тоді з’явиться і слово «ПРОБЛЕМА».

Не секрет, що всі педагоги хочуть працювати зі здібними учнями, але чомусь часто замовчується тема проблемності цих дітей та специфіки роботи з ними. Проте, згідно  рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я обдаровані діти входять до «групи ризику». А отже - їм необхідні особливе виховання, відповідні індивідуальні навчальні програми, спеціально підготовлені вчителі, спеціалізовані класи та навчальні заклади.

Давайте розбиратись. Яка мета вчителя, який працює з обдарованою дитиною? Щоб учень взяв участь в інтелектуальних випробуваннях та досяг високих результатів. Яка ж мотивація педагога? Професійне самоствердження, бонуси до атестації, премія або ж навіть і вимога адміністрації. Чому ми працюємо з цією категорією дітей  - це зрозуміло кожному з нас.

Яка  ж мета підготовки та участі в інтелектуальних змаганнях в  учня? Часто це питання залишається відкритим. Адже єдиної відповіді тут немає. Кожна дитина в цьому плані індивідуальна. І відповідь буде знаходитись у площині мотивів, цінностей та потреб дитини. Щоб працювати з нею ви маєте її замотивувати, щоб замотивувати – знати її особливості та чим вона живе.

В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити: 

·       Ворожість до школи.

Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.

·       Ігрові інтереси.

 Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.

·       Неконформність.

Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть у розріз з інтересами обдарованої дитини.

·       Занурення у філософські проблеми.

Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

·       Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком.

Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами. 

Ми вже з’ясували, що обдаровані діти досить уразливі. Науковці серед основних причин уразливості називають наступні:

·       прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;

·       відчуття незадоволеності - дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;

·       нереалістичні цілі - часто ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;

·       надчутливість - дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;

·       потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;

·       нетерпимість - більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Отже виходячи з усіх можливих труднощів прийнято виокремлювати наступні типи здібних учнів як категорії групи ризику:

Найкращий учень: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як; любить подобатися.

Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.

Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як усі.

Втікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог ліцею, викладачів, майстрів виробничого навчання.

Двобічний: відстає або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.

Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми.

            У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного з них  має бути індивідуальний підхід, як у закладах освіти, так і в сім'ї. Але яким же він має бути, той підхід?

          Щоб зрозуміти краще проблеми з якими можна зіштовхнутись при роботі зі здібними учнями різних типів, зрозуміти мотивацію дітей та, саме головне, що ж може зробити кожен учасник освітнього процесу для покращення цієї взаємодії – я пропоную переглянути Додаток, в якому представлена ця інформація у зручному систематизованому форматі:
https://drive.google.com/open?id=1F9JNiqpKikECQkFp8IqhdNfAtF2X4uk2 

          Розуміючи самих себе та своїх учнів ми зможемо подолати всі перешкоди та труднощі.  Тоді  процес взаємодії та спілкування з обдарованими дітьми буде приносити результати та задоволення всім зацікавленим сторонам!