Війна та помилки мислення. Як собі допомогти? Частина 2: ТУНЕЛЬНЕ МИСЛЕННЯ

Війна та помилки мислення. Як собі допомогти? Частина 2: ТУНЕЛЬНЕ МИСЛЕННЯ

Ще одним із розповсюджених  фільтрів, через які ми зараз дивимось на реальність, є так зване тунельне мислення - фіксація тільки на негативі та ігнорування будь яких позитивних аспектів.

Вся наша увага зараз прикута до стрічки новин, до поганих новин... Ми фіксуємо втрати, переповідаємо близьким та рідним інформацію про дефіцит продуктів, про різні моторошні історії, свідками яких стали або які нам, знову ж таки, переповіли інші. Здається, що весь світ перетворився на пекло та катастрофу. 

Таке сприйняття реальності дуже виснажує людину і фізично, і психологічно. А нам потрібно бути стійкими та витривалими. Бо саме нашого виснаження та капітуляції і жадає ворог.

Як собі допомогти? Зусиллям волі сконцентруйте увагу на інших речах, не пов'язаних із воєнним наступом та втратами. Як би дивно це не звучало, але життя триває, незважаючи на такі події. Сонце продовжує сходити. На підвіконні розквітла ваша улюблена квітка. Ваша дитина грається з домашнім улюбленцем. Кава та чай мають той самий смак... Таких подій навколо безліч. Фіксуйте їх, привчайте себе переключатись. Записуйте ці події в блокнот та переглядайте скільки позитивного сталось за день.

Хтось може сказати, але ж це дрібниці, не варті уваги! Можливо. Але секрет дуже простий: життя складається з дрібниць.

І поки ми радіємо і віримо - ми живемо ❤️

Все буде Україна!

Війна та помилки мислення. Як собі допомогти? Частина 1: КАТАСТРОФІЗАЦІЯ

Війна та помилки мислення. Як собі допомогти? Частина 1: КАТАСТРОФІЗАЦІЯ

У нашому сприйнятті реальності часто існують певні помилки (фільтри) мислення, які заважають нам правильно розуміти стан речей. Це ніби окуляри, які ми одягаємо та дивимось через них на світ.

Вони, відверто кажучи, псують якість життя і в буденності, заважаючи зрозуміти ситуацію та відповідно діяти. А в ситуації, коли в твій світ вриваються воєнні події такі фільтри можуть виснажувати ще більше...

Напевно одним із найпоширеніших зараз фільтрів є катастрофізація - впевненість у тому, що все буде погано настільки, що це не можна буде пережити.

Страх уїдливо проникає в думки, в тіло, паралізуючи волю, можливість діяти та хоч якось критично мислити.

Можна допомогти собі використовуючи техніки декатастрофізації. Поставте собі питання, якого розвитку подій ви боїтесь найбільше. Напишіть цей перелік. Уявіть, що це сталось. Переживіть весь спектр емоцій. От. Це сталось. Ваші наступні дії? Опишіть їх.

Після того, як зможете сформулювати свої думки зробіть те, що вам знадобиться коли те страшне станеться. Наприклад ви хвилюєтесь, що не стане світла та води. Отож: зробіть запас води, запас їжі, зарядіть електроприлади, випишіть номери близьких та друзів, а також попередьте їх про можливу ситуацію...

Прикладів може бути безліч. Якщо страх надто сильний та ви не можете впоратись самі - зверніться за психологічною допомогою.

Для зменшення тривоги та стаху почитайте історії та досвід людей, які стикалися зі схожими ситуаціями в минулому. Як вони діяли. Що їм давало віру. Зрозумійте, що такі ситуації, нажаль трапляються не вперше. І люди їх також витримують. Надихніться розповіддю своїх стареньких родичів або сусідів, які були свідками військових або інших травматичних подій(або спогадами про такі розповіді). Вони не просто жили при цих подіях. Вони вижили, раз ви ці історії знаєте! 

Страх забирає сили та енергію ще до того, як щось погане встигне статись. Події можуть розвиватись по різному і ніхто не може їх спрогнозувати.

Але і в мирному житті ніхто не може знати нічого наперед.

Треба вчитись жити тут і зараз ❤️

Все буде Україна! 🇺🇦

Когнітивні установки

 Кожен з нас із самого дитинства отримує від близьких людей символічну торбинку...

Такий собі рюкзачок, який поступово наповнюється певними настановами, досвідом предків, страхами, застереженнями, думками. Ми навіть можемо не пам'ятати звідки у нас за плечами взялась половина тих речей, настільки малими були, коли торбинка наповнювалась...

І ось ми починаємо свій власний шлях. Який і сам по собі може бути досить непростим. І поступово розуміємо, що могли б йти набагато швидше, якби не ця торба за плечима. Декому вона взагалі заважає рухатись вперед.

В такому разі найкраще, що людина може зробити - це зупинитись. Зупинитись, зняти з плечей торбинку. Викласти з неї всі речі. Передивитись. Що це? Хто це сюди поклав? Чи корисне це вам?..

знання та уявлення , які застарілі і неактуальні для сьогодення

викривленні або хибні уявлення про світ та стосунки

надмірні страхи, образи та невдалий досвід родичів

Можливо, коли близькі люди Вам це передавали, то бажали добра, проте чи справді воно потрібне та корисне зараз?..

Прийшов час викласти те, що зламалось, те, що застаріле, те, що Вам не подобається та не підходить. Залишити тільки те, що обрали саме Ви. Зрозуміти, чого не вистачає та де його шукати.

І продовжити свій шлях легкою ходою

Комплекс Мадонни та Розпусниці

Чому чоловік кохає одну жінку, а одружується на іншій?... Чому починає зраджувати після народження дитини?.. Чому втрачає сексуальний потяг до дружини?..

Такі питання є дуже частим запитом від жінок, які відчувають себе нещасливими у стосунках та шлюбі. Та й самі чоловіки часто не можуть зрозуміти, що штовхає їх знов і знов до іншої жінки, навіть коли дома чекає родина...

Витоки подібних ситуацій потрібно шукати у дитинстві чоловіка. Про це пише як вікова психологія, так і класичний психоаналіз, цим питанням присвячені окремі праці вчених. Якщо стисло, то кожна дитина (як хлопчик, так і дівчинка) у віці близько шести років має пройти відповідну стадію дорослішання. У хлопців відбувається ідентифікація зі своїм батьком (як чоловіком) та виникають романтично-еротичні почуття до матері (як до жінки). У дівчат навпаки. Тому часто діти кажуть, що одружаться на своїй матері, коли виростуть та починають суперництво з батьком. З віком (у нормі) це проходить. Дитина усвідомлює, що свої романтичні та еротичні фантазії потрібно спрямовувати на особу за межами родини. Мати (або можливо сестра) перестає бути сексуальним об'єктом.

Запам'ятаємо цей момент!

На сексуальні, еротичні, романтичні почуття до матері або сестри накладається заборона - табу. Почуття, які дозволяються - це любов та повага. Ці почуття існують в нормі. Проте, в підсвідомості хлопчика може відбутись певне "розщеплення": на кожну особу протилежної статі, яка в подальшому буде викликати повагу як особистість буде накладатись табу, як на об'єкт сексуальних бажань. Чоловік фізично не зможе відчувати сексуальне бажання до жінки, яку буде поважати та цінувати. В його підсвідомості це буде те саме, що відчувати бажання до матері.

Якщо ж чоловік може певним чином у своїй свідомості віднести жінку до категорії розпусних, доступних - тоді він отримує і можливість реалізувати своє сексуальне бажання. Тому часто в чоловічій компанії можна зустріти жарти стосовно жінок, які знецінюють їх як особистість і переводять у площину об'єкта сексуальних бажань. Це потрібно для того, щоб відчувати себе чоловіком.

Ось чому дівчата та жінки часто бідкаються дилемою: чоловіки їх або поважають, або жадають.

А чоловік, в цих випадках, просто фізично не може робити всі ті "розпусні" та "брудні" речі з жінкою, яка викликає в нього захоплення, кохання та душевний трепет. Що ж вже казати про те, як можна робити ці речі з жінкою, яка стала Матір'ю його дитини?..

А бажання нікуди не зникають. Так вже влаштовані люди біологічно. І звідси в родині виникають проблеми та непорозуміння....

Що робити? Варто проробити цей комплекс з психологом. Можна навчитись кохати і жадати жінку одночасно.

Чи може зробити щось жінка, якщо чоловік відмовляється бачити проблему? Так, може. Треба навчитись комбінувати ролі у своєму житті. Можна бути і Матір'ю і Розпусницею одночасно...

Quo vadis? або блукаючи стежками життя

Чи буває таке відчуття ніби ви не знаєте як взаємодіяти з оточуючим світом? Що від нього очікувати? Чому він не такий, яким би ви хотіли його бачити?..

Перш ніж досліджувати навколишню реальність не завадить дізнатись більше про власний внутрішній всесвіт.   

Один досить простий та популярний асоціативний тест пропонує людині зануритись у власну підсвідомість, ввімкнути процес фантазування та здійснити уявну подорож, яка заодно допоможе дізнатись більше про себе.

Серед багатьох образів, які людині пропонуються для  візуалізації:  тварина, паркан, море, нора, струмок  та інші. Безліч символів, які також важливі та варті окремої уваги.

Ми зупинимось на двох із них: ЛІС та БУДИНОК.

Так ось… Уявіть собі, що йдете по лісу… Який він? Що відбувається навколо? Ви один чи хтось є поруч? Яка погода?..

Ви йдете далі та бачите будинок… Який він? Вам хочеться туди зайти? Ви заходите в нього. Роздивіться навколо. В яку кімнату зайдете першою? Опишіть її. Які в будинку ще є кімнати? Чи підете ви ти у підвал? Що там знаходиться? Опишіть горище. Хто там або що?..

Подорож пропонує ще багато зустрічей. Зосередимось саме на цих двох ключових символах, якими оперує підсвідомість більшості людей.

Отже, ліс… Прогулянка лісом символізує те, як людина сприймає саме життя. Наскільки людині в житті комфортно, цікаво та легко. А можливо ліс лякає?.. Чи знаєте ви де шукати потрібну стежку?.. Хто супроводжує вас по цьому лісу?… Можливо ви цілком самотні... Який цей ліс? Чи квітне він, чи може дати ресурси для життя: їжу та хмиз для багаття? А можливо ліс холодний та незатишний… Можливо, навіть, що там чатує небезпека….

Будинок це також ставлення до себе та свого життя… Наскільки він затишний та захищений … Наскільки придатний для існування та комфортний.. А можливо він зруйнований? Ким або чим? Чи можна його відремонтувати та хто в цьому може допомогти?...

Особливу увагу варто приділити горищу та підвалу. Горище – це всі знання, уміння та навички, які людина здобуває протягом життя. Наскільки воно охайне? Чи всі речі в ньому потрібні та виконують свої функції…

А ось і підвал… Це все підсвідомі або погано усвідомленні наміри, бажання, можливо страхи. Що там зберігається? Чи комфортно там знаходитись? Чи знаєте ви кожен куточок цього приміщення?...

Відповіді, які ви отримали можуть стати  можливістю замислитись над тим, яким є для вас життя. Яким ви його відчуваєте блукаючи тими лісами та лабіринтами кімнат. Чи почуваєтесь комфортно. Чи є таке місце, яке можна назвати «своїм».

У кожного бувають періоди в житті, коли намагаєшся віднайти ту саму стежку або принаймні зрозуміти куди йти та що щукати. Періоди, коли намагаєшся «залатати» свій  метафоричний будинок життя, щоб хоча б не так сильно задував вітер крізь шпарини… Або взагалі намагаєшся відбудувати самого себе з уламків, які лишились після бурі, якою виступила певна життєва трагедія.

Але все можливо. І віднайти стежку. І відбудувати будинок. І почуватись в безпеці. Головне, по перше – не побоятись відправитись у подорож у власну свідомість та підсвідомість, по-друге – віднайти ресурс, який допоможе.

У кожного є свій унікальний ресурс. Так само можна працювати із своєю свідомістю та підсвідомістю використовуючи техніки візуалізації, релаксації та медитації. Однією з таких технік є практика очищення від негативних установок «Сад Душі». Наш розум можна порівняти з величезним садом. Поки ви доглядаєте його – він квітне та росте. Варто його запустити – як все заростає бур’яном та чагарником.

…Вдихніть повітря напоєне чарівними ароматами… ви знаходитесь серед чудових квітів…Відчуйте як тут тепло та затишно. Цей сад буде настільки красивим, наскільки ви захочете. Посадіть тут такі рослини, які ви бажаєте, заселіть його живими істотами. Приберіть те, що вам не подобається… Все це – ваше і тільки ваше…

Все починається з думок. Якщо вважати, що нехай все буде так як є та якось все само собою владнається – то і результати будуть відповідні. Одного дня ви дуже здивуєтесь тим, що відбувається з вашим «садом», з вашим власним життям. Відповідальність за наше життя лежить тільки на нас самих. І питати ми маємо в самих себе: що я зробив, щоб мені було добре?..

Вибір за людиною: блукати хащами чи засаджувати садок. Стояти над руїнами чи будувати щось нове

Проєкція, або чому ми бачимо саме те, що бачимо?

Як часто буває, що в розмові з людиною, обговорюючи певну ситуацію або подію ви починаєте з нею сперечатись доказуючи один одному, що все було не так, все було по іншому. Або робите певні висновки про неї, мотиви її вчинків та намірів. А потім виявляється, що такого і близько не було. То чому ми бачимо саме те, що бачимо?..

     Психологія визначає психіку людини як суб’єктивне відображення об’єктивної реальності. Це означає, що реальність одна для всіх. Просто бачимо ми її по різному. В розуміння цього поняття «суб’єктивної реальності» входить наш минулий досвід, певні установки, непрожиті емоції, стосунки, які ми не можемо відпустити та ще багато іншого.

Все, що відбувалось в житті людини, весь її досвід з пережитим, прочитаним, побаченим та почутим нікуди не дівається. Все це  зберігається глибоко всередині нас. Проте часом буває так, що все це не тільки зберігається але і активно впливає на усвідомлення реальності та стосунки з іншими в теперішньому часі  запускаючи механізм проєкції.
Проєкція – психологічний феномен, який впливає на формування картини світу особистості, на сприймання нею навколишнього середовища, а отже

змінюється і поведінка  людини. 
Це психологічний процес, в результаті якого внутрішнє помилково сприймається як таке, що відбувається  ззовні. Людина приписує іншим власні думки, почуття, мотиви, якості характеру при цьому часто навіть не усвідомлюючи їх в собі.

Проєкція – це коли тобі страшно  і здається, що весь світ навколо тебе несе загрозу. Коли тобі самотньо і ввижається, що всі люди навколо байдужі та жорстокі…

В психології часто використовується механізм проєкції для діагностики та подальшої консультативної роботи з клієнтом. Проєктивні тести – спеціально розроблені процедури психодіагностичного дослідження особистості, які спрямовані на виявлення прихованих  потреб, труднощів, внутрішніх та зовнішніх конфліктів, характеру стосунків з іншими людьми, ставлення до минулого та майбутнього.

Проте для такого інструменту роботи є одна головна вимога: невизначеність стимульного матеріалу за формою або змістом. Тобто картинка або завдання не мають містити однозначних відповідей для трактувань клієнта.

Для того, щоб продемонструвати на прикладі особливості механізму проєкції в роботі з клієнтом –  я обрала картинку, яка не несла в собі жодного підтексту. Це була тінь певних предметів на підлозі. Чому в дослідженні використовувалось саме зображення тіні?

В психології термін «Тінь» вперше ввів Карл Густав Юнг для позначення автономної частини нашої особистості, яку ми пригнічуємо та заперечуємо  в реальному житті

 До того ж сказати однозначно, що є на зображенні було неможливо через повну невизначеність форм. А це і є головною умовою дослідження механізму проєкції.

Була запропонована наступна інструкція «Напишіть, що ви бачите на зображенні. Умови такі: писати чесно та довго не думати». Далі з кожним опитаним була проведена консультативна робота за допомогою уточнюючих запитань та виявлення актуального для них емоційного стану і потреб (див. Таблицю):

Приклад	Коментарі клієнтів	Актуальний стан та потреби
«Хлопець чекає дівчину»	Вони будуть щасливі. Тільки страх, що її покинуть нікуди не зникне	Страх самотності, невпевненість, потреба в підтримці, прагнення близьких стосунків
«Самотня рослина»	Вона одна	Відчуття самотності
«Закохана пара»	Дві людини обіймаються. Їм добре	Стан переживання романтичних почуттів та близькості
«Людина стоїть на вершині»	Людина дивиться в майбутнє. Обіймає якусь дівчину, дружину, можливо доньку. Позаду неї ще люди (напевно відома людина), які підтримують її. А вона їх кудись веде	Прагнення визнання, бажання бути лідером. Потреба в підтримці та близькості.
«Людина, яка захищає свою дитину»	Захищає від страху, від бандитів або солдатів	Відсутність підтримки з боку матері. Самотність. Вразливість.
«Батько з сином»	Дивиться в поле. До цього моменту він сам працював. Потім підуть додому, де їх чекає мама та смачна вечеря.	Важливість родинного затишку. Сім’я – як можливість відпочити та набратись сил.
«Вагітну жінку, що дивиться вдалечінь»	На когось чекає. Приглядається.	Бажання реалізуватись у ролі дружини та матері. Пошук надійного партнера для близьких стосунків
«Людина-краб»	Людина з клешнями б’ється з мухоловкою. Б’ється за корону	Конкуренція у важливій сфері життя
«Смерть з косою»	Вона заходить до людини. Це дитина. Та, піднявши руки, кричить.	Роздуми про місію людини на землі та сенс життя
«Самогубство»	Людина намагається застрелитись через те, що стоїть на колючій траві. Інша людина намагається її зупинити. Вона стоїть на гладкій траві та не розуміє, чому першій людині так погано	Відчуття самотності. Роздуми про те, що інші люди не розуміють тієї ситуації в якій опинився та знецінюють переживання
«Людина дивиться вдаль»	Навколо більше нікого немає. Людина побачила ще когось і намагається розгледіти	Відсутність підтримки з боку батька. Внутрішня самотність
«Людина обіймає дитину»	Людина однією рукою обіймає дитину, а іншою видивляється щось здалеку. Захищає дитину. Хто завгодно може вкрасти або забрати її	Страх за життя та благополуччя власної дитини
«Людина та чудовисько»	Людина стоїть та держить якусь незрозумілу істоту. Вона заважає існуванню людини. Стоїть на її шляху. З’явилось з під землі.	Відчуття внутрішньої перешкоди, яка уповільнює власний розвиток
«Людина та чортик»	Людина хоче уникнути спілкування з чортиком. Він його тягне вниз та відволікає. Хоче позбутись його і тому дивиться вперед. Мені сумно.	Ситуація вибору. Залишатись в стосунках з людиною чи ні. Бажання уникнути ситуації вибору та сподівання, що все вирішиться саме собою.
«Людина, що дивиться вдаль»	Вона бачить успіх та довге щасливе життя	Оптимізм. Готовність діяти

Загалом у клієнтів вдалось виділити наступні загальні мотиви:

-         стосунки в родині

-         стосунки в парі

-         самотність

-       конкуренція та самоствердження
-       екзістенційні мотиви

 Але, навіть при схожому описі зображення при подальшій консультативній роботі проступає велика різниця у відповідях клієнтів.

 Для кожної людини зображення носить унікальний та неповторний контент. Ця унікальна символіка може бути використана у подальшій консультативній чи терапевтичній роботі з психологом. Або дати непоганий матеріал для власних роздумів.

А що бачите ви вдивляючись у тіні?

Механізми психологічного захисту, або мене тривожить ситуація з коронавірусом

Іноді реальність виявляється настільки нестерпною для психіки людини, що для того, аби вижити та продовжити діяльність, в неї запускаються ті чи інші механізми психологічного захисту.

Кожна людина схильна до  певних захисних реакцій  - несвідомих проявів, які зменшують занепокоєння, що виникає з неприйнятних або потенційно шкідливих подразників.

Це як певний запобіжник. Щоб система не «згоріла» запускається та чи інша захисна реакція, яка дозволяє людині пережити травмуючу для неї ситуацію. Вид захисної реакції залежить від контакту людини із зовнішнім світом та від рівня розвитку її Его-процесу (свідомості).

Давайте трохи розберемось, які можуть бути види захисних реакцій у людей при єдиній об’єктивній реальності:

МЕНЕ ТРИВОЖИТЬ СИТУАЦІЯ З КОРОНАВІРУСОМ.

           За основу даного аналізу я взяла класифікацію механізмів психологічного захисту за матеріалами Дж. Вейланта, який виокремлює вісімнадцять захисних механізмів, що залежать від рівня розвитку Его, а також приклади думок та висловлювань, які можна почути з періоду початку пандемії від різних типів людей.

Психотичні механізми захисту першого рівня:

1) Ілюзорна проекція проявляється у відвертих хибних уявленнях про зовнішню реальність, часто у вигляді небезпеки, яка чатує ззовні. Такий захист дозволяє людині позбутись важких переживань шляхом перенесення відповідальності за власні неприємні  почуття на інших людей.

В нашому випадку умовивід: «Це все світова змова. Китай/Америка/масони винайшли біологічну зброю. Ми всі помремо»

2) Заперечення зовнішньої реальності  проявляється в спростуванні реального стану речей шляхом створення вигаданого образу навколишнього світу активно використовуючи фантазію та заміщення реальних подій та осіб.

Умовивід: «Коронавірусу не існує. Це все глобальний експеримент над людством. Нас дурять з якоюсь певною метою»

3) Викривлення реальності проявляється в значній трансформації зовнішнього світу з метою прилаштування до особистих потреб та інтересів. Позбавлення від неприємних переживань відбувається шляхом їх заміщення  протилежними відчуттями.

«Обставини примушують мене сидіти дома та нічого не робити. Хіба можна бути продуктивним в такій ситуації? Тут мені діти заважають, інтернет не ловить, чоловік/дружина не підтримує»

Незрілі (інфантильні) захисні механізми другого рівня:

4) Проекція почуттів – приписування іншим власних неусвідомлених почуттів, які дають про себе знати у вигляді упереджень, уявних підозр, а також надмірній пильності.

«Всі тепер ненавидять цих китайців»;

 «Лукашенко ось сказав тим, хто поїхав за кордон там і залишатись, бо вони заразу нам принесуть»

5) Шизоїдне фантазування – тенденція використовувати фантазії для занурення у свій власний світ з метою вирішення конфлікту або задоволення потреби. За допомогою фантазії людина змінює образ зовнішньої реальності до такої міри, що важка ситуація відступає на задній план або зникає з поля зору.

«При СРСР було краще, там подолали епідемію чорної віспи за кілька днів»;

«Треба передивитись «Службовий роман»/ «Анжеліку – маркізу янголів» тощо

6) Іпохондрія або іпохондрична самопроекція – присвоєння собі негараздів на основі неперевірених фактів. Людина вважає причинами уявної хвороби  будь-які непевні ознаки.   

«В мене болить голова та щось я спітнів. А чоловік в маршрутці сьогодні вранці кашлянув на мене. Це точно коронавірус! Смерть неминуча, а ніхто не розуміє моїх страждань»

 7) Пасивно-агресивна поведінка – агресія щодо інших, яка проявляється непрямим чином в пасивній формі або направлена проти самого себе з метою уникання конкурентоздатної ролі. Навмисне зволікання, тяганина, провокаційна поведінка з метою привернення уваги.

«Я не можу ходити в масці – я в ній задихаюсь»;

«Я потім помию руки»

 8) Компульсивна поведінка – прояв неусвідомлених імпульсів у вигляді нав’язливих автоматичних моторних та вербальних реакцій з метою звільнення від  напруги, тривоги та депресії. 

«Так, треба ще раз вимити руки. Мило теж брудне»;

«Вранці підлогу помила, треба ще раз ввечері. Кругом віруси»;

 «Все буде добре, все буде добре, все буде добре»

Невротичні захисти третього рівня:

9) Інтелектуалізація – спосіб уходу від того, що реально існує шляхом раціонального обґрунтування значимості неіснуючого. Гіпертрофована увага до малозначущих деталей з метою відмови від сприйняття в цілому. Вона включає декілька захисних механізмів, які виникають разом. Сюди відносять: самоізоляцію, використання ритуалів, створення для себе заборон, нав’язливі думки та віра в магічне мислення.

«Треба їсти цибулю та часник – вони вбивають всі віруси»;

 «Послухаю медитацію на зміцнення імунітету»;

«Я захищений від вірусів бо п’ю заряжену на здоров’я  воду»

10) Репресія або витіснення – накладання заборони на усвідомлення природи актуальних відчуттів.  Супроводжується специфічною символічною поведінкою, яка свідчить, що пригнічений факт насправді не забутий, а лише витіснений.

«Тут роботи стільки, а вони зі своєю дурнею все повідміняли»

11) Зміщення почуттів, або перенесення – переадресація  почуттів з того, що тривожить на відносно безпечний об’єкт.

«Я так переживаю, що через карантин не зможу вчасно здати звіт»;

«В мене закінчились аромасвічки, а магазин зачинений, це нестерпно»

12) Награна поведінка – вираз назовні почуттів, які діаметрально протилежні тим, що відчуваються, але сприймаються як недоречні або ганебні.

«Ой, люба сусідко/колего/подруго, ти щось кашляєш! Я так за тебе хвилююсь! Бувай здоровенька!»

13) Розототожнення, або невротичне заперечення  – захист спрямований на зміну внутрішнього світу та полягає у тимчасовій, проте достатньо серйозній трансформації самоідентифікації з метою уникання емоційного дистресу. Може включати гіпертрофовану активність, істеричні прояви, браваду, безвідповідальне ставлення до чогось, спалахи безпідставного відчуття зверхності.

«Було б чого боятись. В мене і кір був, і вітрянка, і нічого»;

«Ніщо не змусить мене сидіти вдома в чотирьох стінах»

Зрілі захисні механізми четвертого рівня:

14) Альтруїзм – отримання опосередкованого, але інстинктивного і конструктивного задоволення в результаті надання послуг іншим.

«Запишу вебінар для учнів/ проведу онлайн-консультацію/ надам координаційні або волонтерські послуги»; 

«Коли піду в аптеку куплю ліки й для сусідки, вона зараз до міста не добереться»

15) Гумор – відверте висловлення ідей та почуттів без заподіяння дискомфорту; зняття напруги без вчинення неприємного впливу на інших.

«Коронавирус, корона, уходи с нашего района» (читати співаючи);

«Якщо зачиняться всі салони краси, то світ побачить дещо страшніше ніж коронавірус»

16) Придушення усвідомлення імпульсу – свідоме або напівсвідоме рішення відкласти на деякий час роздуми про виникнення внутрішнього конфлікту. Полягає в пошуку сприятливого моменту для реагування  та повного усвідомлення дискомфорту, що виник.

«Сьогодні ситуація складається таким чином, буду діяти відповідно»;

 «Буду дотримуватись рекомендацій карантинного режиму та робити все, що залежить особисто від мене»

17) Антиципація, або передчуття гіршого – передчасна тривога, яка включає тенденцію розглядати посилення дискомфортного стану та хвилювання з приводу можливих неприємностей майбутнього. 

«Треба завчасно купити собі ліки та продукти на випадок надзвичайного стану»;

«Треба подумати як можна перевестись на дистанційну роботу, якщо підприємство не буде працювати»

18) Сублімація, або заміщення – прояв почуттів через різноманітні ігри, творчість, спортивні заняття. Сублімація є частковим задоволенням інстинктивних потреб.

«Раз знаходжусь в самоізоляції – буде час розібрати речі в шафі та помити вікна»;

 «Нарешті доробимо з сином модель кораблика»;

«О, подивимось фільм всією родиною!»

         Щоб адекватно та конструктивно пережити складну ситуацію, взаємодіяти з навколишнім світом, розуміти самого себе зараз дуже важливо  проаналізувати: а що саме роблю/думаю в цій ситуації я? які механізми захисту використовую? Чи вистачає мені особистих ресурсів для подолання ситуації?

Спеціалісти зазначають, що корекція механізмів психологічного захисту залежить від  рівня на якому знаходиться стан свідомості людини: психотичному, інфантильному, невротичному чи зрілому. Це може бути як адекватне використання механізмів при зрілому рівні так  і рекомендації щодо отримання психологічної консультації для інших рівнів.

Завжди пам’ятаємо про те, що об’єктивна реальність одна – реагуємо ми на неї по різному.

Всім психічного та фізичного здоров’я!